Розрахунок сталебетонних балок проводиться з жорстким з'єднанням бетону зі сталевою смугою. Це можливо здійснити, якщо встановити жорсткі упори, які перешкоджають зміщенню смуги відносно бетону. Зусилля, діюче на упор, кількість жорстких упорів і крок визначаються через кути повороту між двома суміжними упорами. Для визначення зусиль, діючих на жорсткі упори, та кроку необхідно спочатку визначити кут повороту між двома суміжними перерізами в межах балки. Кути повороту перерізів визначаються графоаналітичним методом. Розрахунок по деформаціям залізо- та сталебетонних балок виконується за наведеними жорсткостями поперечних перерізів. У ході вибору кроку жорстких упорів та їх кількості необхідно прагнути оптимізувати конструкцію сталебетонних балок. Оптимізація полягає в тому, щоб максимальні напруження в сталевій смузі дорівнювали її граничному значенню, а зусилля, діюче в упорах, та крок упорів були однаковими. Для того, щоб зусилля в кожному упорі були однаковими, необхідно нульову ділянку робити меншу за інші. В ході досліджень розроблено алгоритм підбору кількості, кроку жорстких упорів і зусиль у них. Підбір проведено по завданим характеристикам використаних матеріалів, діючого зовнішнього навантаження, довжині балки, звісним розмірам поперечних перерізів бетону та сталевої смуги. У цьому випадку зусилля в усіх упорах є однаковими, крок упорів, окрім нульової ділянки, постійним, максимальне зусилля в сталевій смузі, виникаюче в середині прольоту, не перевищує граничного значення, отриманого за розрахунком. Наведений алгоритм надає можливість проводити розрахунок жорстких упорів за завданого значення зусиль, що діють на них за існуючого навантаження.

Мета дослідження - розробка та обгрунтування параметрів дозувального пристрою, який встановлюється у технологічному процесі виробництва сипких концентрованих кормів. Проведено аналіз конструкцій дозаторів, способів підвищення продуктивності та якості їх роботи; визначено перспективи розвитку даного напрямку. Підвищення ефективності дозування досягнуто шляхом модернізації решітного дозатора (РД) із розрідженою видачею дозованого матеріалу за рахунок використання отворів у вигляді пятипелюсткової епіциклоїди. Для визначення раціональних конструктивно-технологічних параметрів модернізованого РД проведено математичне моделювання руху сипкого середовища, обрано умови процесу, встановлено кінцеві математичні вирази. Окрім параметрів РД у виразах та експериментах враховано властивості сипких кормів. Визначено діапазони варіювання розмірів отворів нижнього та верхнього решіт, амплітуду та частоту їх коливань, що є значущими параметрами процесу дозування сипких кормів на запропонованому дозаторі. Результати моделювання підтверджено проведеними експериментальними дослідженнями. Експериментально встановлено залежності продуктивності РД його від конструктивно-кінематичних параметрів, у базовому та модернізованому варіантах. Використавши данні залежності, за умови максимальної ефективності дозування, визначено діапазони варіювання продуктивності модернізованого дозатора, які склали 0,75 - 2,6 т/год. Встановлено, що використання решіт з активаторами підвищують продуктивність дозатора на 15 - 44,4 %. Адекватність розробленого математичного моделювання підтверджено допустимою розбіжністю результатів з експериментами, яка не перевищила 5 %. У результаті дослідження отримано методику досліджень дозаторів решетного типу, яка передбачає можливості дослідження впливу форм і розмірів отворів на ефективність дозування сипких кормів.

Мета дослідження - підвищення ефективності технологічного процесу сівби сільськогосподарських культур на підставі проведення теоретичних і експериментальних досліджень функціональних залежностей операцій технологічного процесу від параметрів сошників. Обгрунтовано їх варіанти, наступний синтез яких у різних поєднаннях, залежно від вимог, надав можливість створити сімейство універсальних, комбінованих і спеціальних сошників. На основі співставлення аналізу та експериментальних досліджень широко використовуваних конструкцій сошників і параметрів їх роботи виявлено недоліки в експлуатації, а також встановлено їх вплив на зниження врожайності зернових культур. У цьому випадку теоретично обгрунтовано вплив типу та конструкції сошників на взаємодію з насінням і грунтом під час проведення посівних робіт за різних умов. Це надало можливість встановити зв'язок між параметрами сошників і операціями технологічного процесу. На підставі отриманих даних розроблено нові конструктивні елементи та типи сошників (їх сімейство), які забезпечують вимоги агрономічної науки та споживачів. Вони вдосконалюють технологічні процеси взаємодії їх конструктивних параметрів (лобової поверхні, наральника, бічних щік) із грунтом. Це покращує формування борозни для насіння, розміщення його рівномірно по площі та глибині, і загортання вологим грунтом. Цим поліпшуються умови проростання насіння, розвитку культурних рослин і підвищується врожайність до 10 %. Ці робочі органи здатні виконувати рядовий, вузькорядний, розкидний, протиерозійний посів і підсівати зріджені сходи, підвищують врожайність і захищають грунт від ерозії. Так, в результаті вдосконалено та створено таке сімейство сошників для зернових сівалок: універсальні наральникові: наральниковий сошник, анкерний сошник, наральниковий сошник з комбінованим наральником, сошник з комбінованим наральником з вирізами в щоках і ущільнювачем сепаратором грунту, наральниковий сошник з спрямовувачем і регульованим відбивачем насіння; вузькорядні: наральниковий сошник; комбіновані: комбінований наральниковий сошник з прямим кутом входження в грунт з спрямовувачем і відбивачем насіння; протиерозійні: наральниковий сошник, анкерно-дисковий сошник з механізмом навішування, лаповий сошник, дисковий сошник.

Викладено результати досліджень, що пов'язані з вивченням зміни якісних показників і технологічних властивості м'яса та сала свиней за умов різного складу раціонів, а саме з додаванням свинцю та кадмію (сумісно та окремо) в дозі 20 гранично допустимих концентрацій. Надано оцінку ефективності захисного технологічного прийому (згодовування експериментальної рослинної добавки) у разі одночасного надходження з раціоном важких металів (ВМ), з метою відновлення якості продукції свинарства. Встановлено, що свинець і кадмій як за сумісного, так і окремого надходження в організм молодняка свиней з кормом, мали негативний вплив на харчову та біологічну цінність свинини та її технологічні властивості. Під їх дією знижувалась калорійність м'яса, утримання в ньому білку, жиру, сухих речовин, у цьому разі найсуттєвіші зміни спостерігалися у тварин IV групи, де свинець і кадмій надходив разом. Активна кислотність м'яса та її вологоутримувальна здатність тварин всіх груп знаходились в межах норми. Однак у тварин, які отримували з раціоном підвищені дози ВМ, рН м'яса дещо змінювалось в бік нейтрального середовища (рН - 5,3 - 5,5, за контролю рН - 5,1), вологоутримувальна здатність м'яса дослідних тварин коливалась від 55,1 до 56,5 % (контроль - 55,1 %). Під впливом різних за складом раціонів відбувались зміни якісних показників сала дослідних свиней, у цьому випадку достовірно знижувався відсоток сухої речовини (до 2,84 %) і жиру (до 2,79 %) у порівнянні з контролем. Згодовування тваринам разом із раціоном, що містив ВМ, експериментальної рослинної добавки, сприяло покращанню калорійності м'яса (до 19,4 %), сухої речовини (до 9,4 %), білково-якісного показника (до 5,9 %) у порівнянні з тваринами, що отримували з раціоном ВМ, але без застосування цього технологічного прийому. Цей технологічний прийом сприяв також покращанню якісних показників сала тварин. А саме, відмічалось збільшення % сухої речовини (від 0,4 до 2,5 %), жиру (від 0,7 до 3,2 %) і зменшення клітинних оболонок у салі (від 8,6 до 25 %) у порівнянні з показниками тварин II - IV груп і наближення їх до показників контролю.

Мета дослідження - підвищення ефективності технологічного процесу сівби сільськогосподарських культур на підставі проведення теоретичних і експериментальних досліджень функціональних залежностей операцій технологічного процесу від параметрів сошників. Обгрунтовано їх варіанти, наступний синтез яких у різних поєднаннях, залежно від вимог, надав можливість створити сімейство універсальних, комбінованих і спеціальних сошників. На основі співставлення аналізу та експериментальних досліджень широко використовуваних конструкцій сошників і параметрів їх роботи виявлено недоліки в експлуатації, а також встановлено їх вплив на зниження врожайності зернових культур. У цьому випадку теоретично обгрунтовано вплив типу та конструкції сошників на взаємодію з насінням і грунтом під час проведення посівних робіт за різних умов. Це надало можливість встановити зв'язок між параметрами сошників і операціями технологічного процесу. На підставі отриманих даних розроблено нові конструктивні елементи та типи сошників (їх сімейство), які забезпечують вимоги агрономічної науки та споживачів. Вони вдосконалюють технологічні процеси взаємодії їх конструктивних параметрів (лобової поверхні, наральника, бічних щік) із грунтом. Це покращує формування борозни для насіння, розміщення його рівномірно по площі та глибині, і загортання вологим грунтом. Цим поліпшуються умови проростання насіння, розвитку культурних рослин і підвищується врожайність до 10 %. Ці робочі органи здатні виконувати рядовий, вузькорядний, розкидний, протиерозійний посів і підсівати зріджені сходи, підвищують врожайність і захищають грунт від ерозії. Так, в результаті вдосконалено та створено таке сімейство сошників для зернових сівалок: універсальні наральникові: наральниковий сошник, анкерний сошник, наральниковий сошник з комбінованим наральником, сошник з комбінованим наральником з вирізами в щоках і ущільнювачем сепаратором грунту, наральниковий сошник з спрямовувачем і регульованим відбивачем насіння; вузькорядні: наральниковий сошник; комбіновані: комбінований наральниковий сошник з прямим кутом входження в грунт з спрямовувачем і відбивачем насіння; протиерозійні: наральниковий сошник, анкерно-дисковий сошник з механізмом навішування, лаповий сошник, дисковий сошник.

Викладено результати досліджень, що пов'язані з вивченням зміни якісних показників і технологічних властивості м'яса та сала свиней за умов різного складу раціонів, а саме з додаванням свинцю та кадмію (сумісно та окремо) в дозі 20 гранично допустимих концентрацій. Надано оцінку ефективності захисного технологічного прийому (згодовування експериментальної рослинної добавки) у разі одночасного надходження з раціоном важких металів (ВМ), з метою відновлення якості продукції свинарства. Встановлено, що свинець і кадмій як за сумісного, так і окремого надходження в організм молодняка свиней з кормом, мали негативний вплив на харчову та біологічну цінність свинини та її технологічні властивості. Під їх дією знижувалась калорійність м'яса, утримання в ньому білку, жиру, сухих речовин, у цьому разі найсуттєвіші зміни спостерігалися у тварин IV групи, де свинець і кадмій надходив разом. Активна кислотність м'яса та її вологоутримувальна здатність тварин всіх груп знаходились в межах норми. Однак у тварин, які отримували з раціоном підвищені дози ВМ, рН м'яса дещо змінювалось в бік нейтрального середовища (рН - 5,3 - 5,5, за контролю рН - 5,1), вологоутримувальна здатність м'яса дослідних тварин коливалась від 55,1 до 56,5 % (контроль - 55,1 %). Під впливом різних за складом раціонів відбувались зміни якісних показників сала дослідних свиней, у цьому випадку достовірно знижувався відсоток сухої речовини (до 2,84 %) і жиру (до 2,79 %) у порівнянні з контролем. Згодовування тваринам разом із раціоном, що містив ВМ, експериментальної рослинної добавки, сприяло покращанню калорійності м'яса (до 19,4 %), сухої речовини (до 9,4 %), білково-якісного показника (до 5,9 %) у порівнянні з тваринами, що отримували з раціоном ВМ, але без застосування цього технологічного прийому. Цей технологічний прийом сприяв також покращанню якісних показників сала тварин. А саме, відмічалось збільшення % сухої речовини (від 0,4 до 2,5 %), жиру (від 0,7 до 3,2 %) і зменшення клітинних оболонок у салі (від 8,6 до 25 %) у порівнянні з показниками тварин II - IV груп і наближення їх до показників контролю.

Мета дослідження - побудова математичної моделі, формулювання крайових задач статики зернистого матеріалу щодо до технологічних процесів сільськогосподарського виробництва. Як робочий апарат побудови моделі зернистого матеріалу використовуються методи рівноважної термодинаміки. Сформульовано основну термодинамічну рівність, що надає можливість отримати реологічне співвідношення, яке встановлює зв'язок між напруженнями та деформаціями зернистого матеріалу. Як зернистий матеріал обрано сипке середовище з проявом ефекту Рейнольдса. Цей ефект має місце в разі малих деформацій і говорить про наявність залежності дилатації від девіатора тензора деформацій. На відміну від класичних методів, де розглядається модель суцільного середовища з недеформованими та гладкими частинками зерна, тут враховується як ефект Рейнольдса, так і наявність пружних деформацій. Отримане реологічне співвідношення надає залежність для тензора напружень від тензора деформацій відповідного співвідношенням лінійної теорії пружності. У разі ізотермічного процесу деформування сформульовано крайову задачу статики зернового матеріалу в полі сил тяжіння. Наведено постановку та рішення двох приватних завдань про рівновагу зернистого шару на горизонтальній площині: за відсутності поверхневих сил і за дії дотичних поверхневих сил на вільній поверхні. Крайові задачі рівноваги зернистого матеріалу носять нелінійний характер, а отримане рішення є складним математичним апаратом із залученням числових методів. Отримані моделі статики суцільного середовища передує розгляду динамічних завдань, зокрема, вивчення стійкості рівноваги.

Дійкова гума - важлива частина доїльного апарату, один із його ключових елементів. Це той єдиний компонент доїльної установки, який має безпосередній контакт із поверхнею вимені корів. Поряд із цим, дійкова гума - це самий навантажений компонент доїльного апарату. За час процесу доїння вона стискається та розтискається понад 400 разів. З метою максимального ефекту від використання дійкової гуми, необхідно правильно розрахувати умови її використання, своєчасно здійснювати контроль технічних параметрів. Завдання дослідження полягає у встановленні змін технічних параметрів дійкової гуми доїльних апаратів та їх впливу на експлуатаційні характеристики виробу. В ході досліджень встановлено, що працездатність всіх дійкових гум склала 1000 год, що у разі напрацювання в день 8-ми год відповідає 125 дням або 4 міс експлуатації. У разі напрацювання в 1000 год жорсткість дійкової гуми коливається в значних межах і в середньому становить: для виробів із силікону 2849,61 +- 52,23 - 3343,76 +- 51,26 Н/м; із матеріалу гумових сумішей - 2597,76 +- 78,26 - 2821,43 +- 55,24 Н/м. Коефіцієнт готовності всіх виробів становить 1. За використання електронної мікроскопії встановлено зміни внутрішньої поверхні дійкової гуми після напрацювання 125 днів/1000 год і після експлуатації протягом 250 днів/2000 год. Доведено, що змінам під час експлуатації дійкової гуми піддаються всі основні її параметри. Маса виробу змінюється на 8,5 %, глибина - на 37 %, товщина стінок - 2,5 %, а довжина розтягнення - на 27 %. Між жорсткістю дійкової гуми та інтенсивністю молоковіддачі встановлено високу позитивну кореляційну залежність (r = +0,939). Досліджені показники є важливими у визначенні працездатності та придатності дійкової гуми до використання. Проведені дослідження є реальною можливістю врахування якісних параметрів дійкової гуми доїльних апаратів під час вибору та подальшої експлуатації.

Індекс рубрикатора НБУВ: П072.92

Рубрики:

Доїльні машини. Доїльні майданчики

Шифр НБУВ: Ж24320 Пошук видання у каталогах НБУВ 

One of the promising methods for improving the uniformity of seed distribution in the soil is the control of the grain flow by guiding elements in the openers. This creates favorable conditions for the flight of seeds in the openers and when leaving them backwards, which equalizes the speed, in modulus, of seeds and the unit, improves the uniformity of their distribution in the soil. The presence and parameters of the guiding elements of the openers was theoretically substantiated, which gave the development of the process of controlling the grain flow in the openers and at the exit from them by using the guiding elements. Analytical expressions have been obtained to determine the characteristics of the movement of particles on various surfaces, which are recommended to be used for guides in the openers. Experimental studies have shown that openers with guides reduce the coefficient of variation along the row by 20 - 45 % and have it 88 - 98 %, and in depth - 24 - 27 %. On the basis of experiments, it is recommended that 3 - 4 guides are recommended for front openers (arithmetic mean interval along the row 18,5 - 23,5 mm, coefficient of variation 88 - 98 %). The advantage of the experimental opener in the distribution of seeds by depth is due to the use of guide elements in combination with an improved soil shedding process. This eliminated the technological drawback - the formation of a sub-opener inclined surface (arithmetic mean interval 42 - 37 mm, coefficient of variation 24 - 27 %). For a double disc opener, an improved guide is recommended, the bottom edge of which protrudes 2 cm in front of the vertical diameter of the discs and is located at a distance of 9 cm from the reference plane. The arithmetic mean spacing along the row of this opener is 15 mm, the coefficient of variation is 106 %.